Яка то неповторна мить світанку!

***
Яка то неповторна мить світанку!
Проміння сонця ніжить квіти, трави.
Я босоніж стою на ганку
і грію пальці об горнятко кави.


***
Жовте кленове листя
Встеляє вузькі стежки.
Як гірко, що все так вийшло.
Плачуть в кімнаті шибки…

***
А на світанку так мережаться думки.
Хочу тепла, хочу весни і квітів.
А ніжна осінь вже готує рушники
І вистеляє ними стежку дітям.